Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 905/1323/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Єфременко О.О. - дов. від 18.04.14, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.11.15у справі№905/1323/15 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Красноармійськтепломережа"простягнення 19386934,97 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.01.16 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" 11175224,98 грн. боргу, 249542,34 грн. - 3% річних, 5928505,69 грн. інфляційних втрат, 2033661,96 грн. пені. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ упродовж січня-серпня, жовтня-грудня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №611/14-БО-6 від 02.12.13.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.09.15 (суддя Кротінова О.В.) позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8056283,60 грн. боргу, 1016515,80 грн. пені, 5025381,37 грн. інфляційних втрат та 249136,77 грн. - 3% річних. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної і повної оплати його вартості. При цьому, суд визнав обґрунтованим нарахування відповідачеві 8056283,60 грн. боргу, 5025381,37 грн. інфляційних втрат, 249136,77 грн. - 3% річних і 2033031,59 грн. пені. Водночас, суд установив наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення пені до 1016515,80 грн. та при цьому керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.15 (судді: Попков Д.О., Радіонова О.О., Бойченко К.І.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині зменшення розміру пені до 1016830,98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає безпідставним зменшення судами заявленої до стягнення пені та посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені. На думку скаржника, при зменшенні розміру штрафних санкцій судами не були враховані інтереси позивача і таке зменшення призводить до понесення ним збитків.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.12.13 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавцем та Комунальним підприємством "Красноармійськтепломережа" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №611/14-БО-6. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах договору. Відповідно до пункту 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.14) газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Згідно з пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.14) продавець передає покупцю в період з 01.01.14 до 31.12.14 газ обсягом до 3947,0 тис.куб.м, в тому числі, за місяцями: січень - 873,0 тис.куб.м; лютий - 767,0 тис.куб.м; березень - 669,0 тис.куб.м; квітень - 75,0 тис.куб.м; травень - 11,5 тис.куб.м; червень - 11,5 тис.куб.м; липень - 6,0 тис.куб.м; серпень - 11,5 тис.куб.м; вересень - 11,5 тис.куб.м; жовтень - 214,0 тис.куб.м; листопад - 622,0 тис.куб.м; грудень - 675,0 тис.куб.м. У відповідності до пунктів 2.1.1, 2.1.2 обсяги газу, можуть змінюватись за домовленістю упродовж місяця продажу, при цьому допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ±5%, від визначеного планового обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу. Згідно з пунктом 3.3 договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору). Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що ціна за 1000 куб.м газу становить 4473,82 грн. з ПДВ. В подальшому, додатковими угодами №1-7 до спірного договору вказана ціна за газ змінювалася та остаточно склала 7661,64 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дати його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність покупця за невиконання умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Як установлено господарськими судами позивач упродовж січня-серпня, жовтня-грудня 2014 року за актами приймання-передачі поставив відповідачеві 3259,867 тис. куб. м природного газу на загальну суму 16110449,96 грн. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач за отриманий газ розрахувався лише частково у сумі 8054166,36 грн., з простроченням; вартість неоплаченого природного газу склала 8056283,60 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" 11175224,98 грн. боргу, 249542,34 грн. - 3% річних, 5928505,69 грн. інфляційних втрат, 2033661,96 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8056283,60 грн. боргу, 1016515,80 грн. пені, 5025381,37 грн. інфляційних втрат та 249136,77 грн. - 3% річних, відмовивши у решті позову. Господарський суд, врахувавши майнові інтереси як позивача, так і відповідача, визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені (на 50%) та при цьому, керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині зменшення судом розміру пені. Відтак судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як убачається зі змісту судових рішень, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість бюджетних споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Враховано судами і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором (часткове погашення заборгованості відповідачем за спірним договором); те, що поставлений за спірним договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ, організацій та соціально значимих об'єктів міста. Разом з цим, господарські суди врахували майнові інтереси позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для зменшення пені. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.15 у справі №905/1323/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Дроботова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко